Закріплено НПУ К || ККУ Кримінальний Кодекс України

[Павло Лупуляк]

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Стаття 1. Процесуальний Кодекс - це нормативно-правовий акт, що регламентує підстави та порядок виконання покарань за вчинення правопорушень, передбачених Законодавством України, а також встановлює права та обов'язки учасників процесу застосування покарань за правопорушення.
Стаття 1.1 Презумпція невинуватості.

• Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена;
• Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення;
• Усі сумніви у винності обвинуваченого, які неможливо усунути у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого;
• Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях;
• Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила процесуальні дії, має довести правомірність своїх дій.

Стаття 1.2 Неприпустимі докази.

• Будь-яка інформація, отримана від затриманого під час допиту до того, як йому було зачитано його права, навіть якщо є аудіо або відеозапис, де обвинувачений дає свідчення проти себе;
• Показання потерпілого, свідка, засновані на здогаді, припущенні, слуху, а також свідчення свідка, який не може вказати джерело своєї обізнаності;
• Докази, здобуті незаконним шляхом, коли було порушено положення чинних нормативно-правових актів.

РОЗДІЛ ІІ. СЛІДСТВО
Стаття 2. Слідство - це комплекс заходів щодо з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушенням, для встановлення обстановки та характеру злочину, а також осіб, винних у скоєнні злочину.

Стаття 2.1 Співробітник правоохоронних органів зобов'язаний ініціювати розслідування у таких випадках:

• Якщо працівник став безпосереднім очевидцем правопорушення;
• Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення, очевидцями якого є;
• Якщо виявлено явні сліди злочину.

Стаття 2.2 Принципи проведення розслідування:

• Адекватність - співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки;
• Невідкладність - співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань;
• Законність - обов'язок усіх правоохоронців діяти у суворій відповідності до Конституції та інших нормативно-правових актів.

Стаття 2.3 Передача справи.
Якщо співробітник з об'єктивних причин не може або не уповноважений продовжувати розслідування, він зобов'язаний передати його уповноваженому співробітнику з докладним перекладом усіх відомих обставин справи. А також передати підозрюваного, якщо його було затримано.

Стаття 2.4 Письмова звітність.
Справа має вестися з письмовою звітністю у випадках, передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду.

Стаття 2.5 Перелік слідчих дій:

• Порушення справи (прийняття заяви чи фіксація порушення);
• Допит (Свідків, потерпілих, підозрюваного, експертів);
• Оперативно-розшукові заходи;
• Затримання (короткочасне обмеження волі на час розслідування);
• Арешт (різновид кримінального покарання).

РОЗДІЛ ІІI. ПРОЦЕС ЗАТРИМАННЯ
Стаття 3. Затримання - це міра короткочасного (на термін до 90 хвилин) позбавлення людини права на свободу, що здійснюється на підставі (гл. ІІІ ст.ст. 3.1, 3.2.) кримінально процесуального кодексу. Затримання не вважається мірою покарання, воно має виключно позасудовий характер і в сукупності з іншими передбаченими законом засобами та методами дозволяє співробітникам правоохоронних органів зібрати необхідні відомості (достатню доказову базу) для вирішення питання про можливість чи неможливість застосування до особи будь-якої законної санкції.

Стаття 3.1 Особа може бути затримана за підозрою у скоєнні злочину, за яку може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або штрафна санкція, а також за підозрою у скоєнні адміністративного правопорушення, якщо вирішити питання про призначення штрафу на місці не є можливим або покарання за скоєння такого адміністративного правопорушення передбачає обмеження волі.

Стаття 3.2 Підстави для затримання підозрюваного:

• Особа спіймана в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння працівником правоохоронних органів;
• На підозрюваному або його одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину;
• Є фото чи відеофіксація скоєння злочину цією особою;
• Є ордер чи інший нормативно-правовий акт, підписаний прокурором, суддею, або рішення суду.
• Є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу.

Стаття 3.3 Порядок затримання уповноваженою службовою особою.
Затримання особи під час слідства проводиться у такій послідовності:

• Одягнути кайданки або інші засоби обмеження рухомості на громадянина;
• Назвати своє прізвище, спеціальне звання, пред’явити на вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
• Назвать підстави затримання;
• Роз’яснити права затриманого.
  Права затриманого: "Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на один телефонний дзвінок протягом 3-х хвилин. Ви маєте право на адвоката. Якщо ви не можете сплатити за послуги адвоката, він вам буде наданий державою. Вам зрозумілі Ваші права?”
  Коментар до прав затриманого: “Ви маєте право зберігати мовчання" - має на увазі під собою свідоцтво проти себе за нормою порушення Законодавства, за якою провадиться затримання / арешт тієї чи іншої особи. При первинній відмові сприйняття прав, правоохоронець зобов'язаний зачитати права затриманого повторно. За наступних - не зобов'язаний. Якщо затриманий ігнорує питання про сприйняття ним його прав, співробітник правоохоронної структури не зобов'язаний зачитувати права затриманого повторно.
  Виняток: права затриманого можуть бути зачитані відразу після того, як співробітник, який проводить затримання, оголосив підстави затримання. Якщо співробітнику та затриманому загрожує небезпека, він може роз’яснити підстави затримання та права затриманого перебуваючи в автомобілі/у момент стабілізації ситуації;
• Провести обшук на місці згідно з главою 5 цього Кодексу. У разі знаходження при затриманому нелегальних предметах та речовинах - інкримінувати відповідні статті, зачитавши їх короткий зміст;
  Примітка: Обшук проводиться на розсуд працівника затримання.
• Посадити затриманого у патрульний транспортний засіб.
  Виняток: якщо процес затримання був ініційований всередині будівлі правоохоронної структури або в безпосередній близькості до такої будівлі, затриманий може бути доставлений до КПЗ без використання транспортного засобу.
• Доставити затриманого до управління Національної поліції, Служби Безпеки України.
  Виняток: якщо процес затримання був ініційований всередині будівлі правоохоронної структури або в безпосередній близькості до такої будівлі, затриманий може бути доставлений до КПЗ без використання транспортного засобу.
• Встановити особистість громадянина.
• Реалізувати права затриманого.
  Примітка: При викликі державного адвоката, відповідь від адвоката в рацію департамента очікується 5 хвилин, а прибуття адвоката після відповіді - 10 хвилин. У разі, якщо адвокат не відповів в рацію департамента або не прибув - процес затримання продовжується.
  Примітка №2: При викликі приватного адвоката, час очікування складає 10 хвилин з моменту завершення дзвінка. Якщо адвокат не прибув протягом 10 хвилин - процес затримання продовжується.
• Примітка №3: При затриманні співробітника державної структури - викликається керівництво затриманого. На відповідь від керівництва дається 5 хвилин, на прибуття після відповіді - 10 хвилин. Якщо керівництво не відповіло протягом 5 хвилин, або не прибуло протягом 10 хвилин після відповіді - процес затримання продовжується.
• Почати процедуру допиту, якщо цього вимагають обставини. Адвокат може бути присутнім під час допиту та відстоювати невинність затриманого, або запропонувати затриманому вийти під заставу.
  Примітка: необхідність допиту визначає працівник, який затримував. Адвокат не може наполягати на допиті.
• По завершенню внести інформацію в державну базу даних (видати розшук).
• Помістити затриманого в КПЗ.

Стаття 3.4 Співробітники Національної поліції, Служби безпеки України є правомочними особами та мають право проводити процес арешту людини, співробітники Збройних Сил України / співробітники органів прокуратури / Державна кримінально-виконавча служба у випадках, коли вони стали очевидцями або жертвами злочину, мають право провести процес затримання. людину з подальшою його передачею співробітникам Національної поліції або Служби безпеки України.

Стаття 3.5 Затриманий може бути переданий від одного співробітника правоохоронного органу іншому, при цьому підставою затримання для підозрюваного співробітника є сам факт передачі йому особи. При передачі затриманого між правоохоронцями передавальний співробітник зобов'язаний повідомити приймаючому співробітнику дані, що дозволяють зв'язатися з ним для запиту відеофіксації порушення та процесу затримання, а також надати свій розпізнавальний знак: бейдж/жетон/нашивку/посвідчення, а також оголосити підстави та статті затримання.
Примітка: Під час передачі затриманого працівник, який передає затриманого, не зобов'язаний надавати відеофіксацію співробітнику, який приймає затриманого, однак зобов'язаний надати всі дані, які дозволять з ним зв'язатися для отримання відеофіксації у разі судових розглядів та на запит адвоката.

Стаття 3.6 Права затриманого:

• Підозрюваний має право на один телефонний дзвінок у присутності співробітника після того, як його доставили до управління Національної поліції або Служби безпеки України.
• Тривалість телефонної розмови не повинна перевищувати 3 хвилини;
• Тривалість пошуку контакту для дзвінка не повина перевищувати 1-у хвилину;
• Підозрюваний має право на адвоката та присутність його на допиті;
• Підозрюваний має право на 5-хвилинну приватну бесіду з адвокатом;
• Підозрюваний має право зберігати мовчання.

Стаття 3.7 Обов'язки працівника, який виконує затримання:

• Співробітник зобов'язаний вести та зберігати протягом 72 годин відеозапис усіх процесуальних дій, включаючи порушення затриманого.
• Співробітник зобов'язаний пояснити адвокату причини затримання.
• На першу вимогу співробітник, який проводить процес затримання, зобов'язаний надати адвокату відеозапис затримання та моменту порушення його підзахисного.
  Виняток: У разі затримання державного службовця відеозапис надається співробітнику адвокатури. Співробітники ДВБ надають докази лише за письмовим запитом.

Стаття 3.8 Підстави звільнення підозрюваного:
Підозрюваний підлягає звільненню, якщо:

• не підтвердилась підозра у скоєнні злочину;
• за порушення не передбачено запобіжних заходів у вигляді взяття під варту;
• затримання було здійснено з порушенням (гл. ІІІ ст. 3., ст. 3.1., ст. 3.2., ст. 3.3., ст. 3.6., ст. 3.7., гл. IV) Кримінально процесуального кодексу;
  Виняток: затриманим було скоєно злочин, що передбачає позбавлення волі на строк від 5 і більше років, але якщо вина затриманого не може бути доведена згідно зі ст. 3.2. цього Кодексу, то затриманий підлягає звільненню.
• пройшло більше 90 хвилин з моменту затримання і не було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
  Примітка: сплив даного терміну припиняється на час проведення допиту, на час очікування адвоката та його бесіди наодинці із затриманим, а також на час очікування співробітника органів прокуратури та проведення ним розгляду справи у разі затримання державного службовця.
  Примітка №2: затриманий, звільнений на підставі цієї статті на вимогу співробітника органів прокуратури або адвоката, не може бути затриманий за це саме конкретне порушення повторно (навіть за наявності відеофіксації його порушення).
• Виключення: затриманий не може бути звільнений, якщо затримання відбувається за ордером або нормативно-правовим актом Департаменту внутрішньої безпеки або співробітниками ДВБ. Примітка №1: ордер або нормативно-правовий акт, а також дії співробітників ДВБ можуть оскаржити протягом 72 годин за допомогою скарги на імʼя Міністра внутрішніх справ або особи, яка виконує її обовʼязки.

Стаття 3.9 Суб'єкти затримання.

Суб’єкт затримання - це особа, яка була затримана правоохоронними органами або іншими відповідними службами через підозру у скоєнні правопорушення. Затримання може бути тимчасовим, поки встановлюються обставини, або на підставі судового рішення.

У процесі затримання беруть участь:

• Співробітник, або правоохоронці при виконанні, що проводять процесуальні дії;
• Затриманий, щодо якого проводяться процесуальні дії;
• Адвокат, якщо його запросили затриманого. Представляти інтереси громадян може лише ліцензований адвокат, для цього потрібно скласти іспити в Міській раді, отримати посвідчення та бути внесеним в таблицю Асоціації адвокатів;
• Начальство затриманого, якщо затриманий є працівником Державної структури.
  Примітка: Кількість начальства затриманого встановлюється працівником, який проводить затримання, але не менше 1.
• Співробітник Служби безпеки України під час передачі йому затриманого.
• Співробітники Департаменту внутрішньої безпеки.

Жодних інших третіх осіб у процесі затримання не може бути. Співробітники правоохоронних органів мають право вимагати відійти від місця затримання на 6 кроків поліцейського (який попросив відійти) всіх громадян (правило 21 фута). Суб'єкти затримання можуть відбуватися на території місць, де це затримання проходить.
Примітка: у разі, якщо процес затримання проходить у кімнаті для допиту, або ж в іншому службовому приміщенні державної структури, працівник, який проводить процес затримання, має право вимагати покинути дане приміщення всіх осіб, які не є суб'єктами затримання, до моменту закінчення процесу затримання.